«Працювала дорогою в пологовий». Авторка Гуся Надія Кушнір – про мрії та особисте життя

Надія Кушнір працювала 14 годин на добу на різних роботах одночасно: графічним дизайнером, розробницею логотипів, брошур, дизайнеркою сайтів та ілюстраторкою книжок. Але відомою стала після того, як придумала Гуся – персонажа, у якого зараз 166 тисяч підписників у Facebook. 

В спецпроекті з Правекс Банком Надія розповіла MC Today про свою мрію стати художницею, а також про те, як вона рахує свої гонорари та що змінилось в її житті після Гуся. 

У дитинстві малювання давалося так собі

Я з досить бідної сім’ї львівських інтелігентів, і в нас стояли чіткі цілі, найважливіша з яких – здобути освіту. Пам’ятаю, колись мріяла про мобільний телефон, а батьки подарували джойстик. Я ридала декілька днів, хоч, певна, батьки дуже старалися. Тож з мріями у мене було так собі. Натомість були цілі: вступити в музичну школу і закінчити її, знайти роботу, яку хотіла, навчитися смачно готувати. І я успішно їх досягала. 

Надія Кушнір

В п’ять років я ходила на гурток малювання. Але згодом не було кому мене туди водити: мама вийшла з декрету, тато був на заробітках. Тож ми просто відкинули цю ідею і зробили ставку на підготовку до вступу в гімназію.

До речі, образотворче мистецтво в школі давалося мені не дуже. Принаймні, оцінки за нього ставили погані. Проте, мама каже, що вона завжди знала: я точно буду малювати, бо все дитинство я малювала мільйон різних носів, очей і частин тіла на весь аркуш. 

Головне – праця, а не талант 

Я закінчила Українську академію друкарства, кафедру книжкової графіки. У мене не було очікувань від професії ілюстраторки. Я просто хотіла малювати, знала, що інакше не можу. Батьки мене в цьому підтримали. 

З 17 років я працювала на купі різних робіт одночасно. Була графічною дизайнеркою, створювала логотипи, брошури, дизайни сайтів. Перше замовлення на книжкову ілюстрацію отримала у 22 роки. Це була книжка для видавництва «Веселка». Цікаво, що гонорар був більшим, ніж ті, які мені інколи пропонують і досі. 

Після «Веселки» було видавництво «Урбіно», потім «Кальварія», а потім підтягнулися всі інші.  

Зараз можу дати пораду: якщо шукаєте грошей чи слави, то ілюстрування – це явно не вірний і зовсім не найпростіший шлях. Тут цього досягнути майже нереально. 

Є люди, яким пощастило, у яких є знайомства чи гроші чи інші ресурси. У мене не було нічого. Я просто не думала, що можна інакше, не завищувала гонорар і впряглася, як кінь. Жертвувала сном, їжею. Думаю, що талант – це дуже маленький відсоток успіху. І без нього можна випрацюватися, якщо справді цього прагнеш.

Колись я працювала у одній компанії, де шеф кожного дня затримував мене до 3-4 ночі. Інколи я була вимушена вручну вирізати до 1000 наклейок у формі кружечків замість того, щоб віднести на різограф. Він змушував пропускати навчання, завжди намагався зекономити, а всі зайві видатки вішав на нас, дизайнерів і менеджерів.

Наша співпраця закінчилась тим, що я назвала суму за кілька місяців своєї роботи – десь 1500 грн (то був 2011 рік). Шеф приїхав під мій будинок, викинув цю суму дрібними купюрами в вікно і сказав, що так багато ще ніхто не просив, і він моїх послуг не потребує. 

Працювала навіть дорогою в пологовий будинок 

Я ніяк не планую свій час, щоб дотримуватись дедлайнів. Я чітка і відповідальна від природи. Мене дуже бісить, коли щось невчасно, чи коли хтось затримується. Відповідно я і сама такого зі свого боку не допускаю.

Тому я навчилася розставляти пріоритети та правильно оцінювати сили і час. Якщо щось не встигаю, то жертвую відпочинком чи особистими справами, але здаю роботу вчасно. 

Коли у мене відійшли води і я їхала в машині народжувати, дзвонила видавцю, і перепрошувала, що на кілька днів затримаю внесення правок. Але врешті вклалася в термін: виконала роботу прямо під час схваток. І через дві години після пологів знову працювала, хоч навіть сидіти не могла. 

Але син Устим, якому скоро півтора роки, постійно потребує уваги, і в нього є тільки я. Тому коли він не спить, моя робота стоїть. Але в декрет я не пішла, бо забезпечую наше життя і взагалі люблю свою роботу. 

Просто до появи сина я дуже часто працювала до 14 годин, а зараз менше. Син диктує порядок денний, тому робота відбувається перебіжками і вночі. Деколи тижнями не займаюсь роботою, а потім пару тижнів можу не спати і малювати. 

Фінансовий консультант з мене так собі

Я часто жахливо демпінгую. Гадаю, багато колег мене терпіти за це не можуть. Для себе я вивела таке правило. Перед називанням суми аналізувати: якщо я отримаю за цю роботу такий гонорар, чи буду я засмучена? Якщо так, то який гонорар мене б влаштував?

Деякі вираховують вартість своєї роботи в залежності від кількості годин, яка на неї піде. Якби я так рахувала, я б здохла з голоду, або в мене був би дуже великий погодинний тариф. Не думаю, що тут існує один правильний підхід, це індивідуальна справа.

Треба врахувати і амортизацію техніки, і світло, і оплату інтернету, і терміни, і розміри прав, які передаєш, і мету, і поширення, і використання, і податки, і оплату бухгалтерів-юристів. Я б радила ілюстраторам радитися і побільше читати про досвід наших колег з інших країн. За кордоном це все якось зрозуміліше.

На планшет назбирала по фанатах Гуся 

У 2017 році я мріяла про графічний планшет Cintiq. Один з моїх підписників зробив пост, в якому закликав купити мені цей планшет і зробити такий подарунок на день народження. 

Прихильники зібрали трошки менше половини суми, більшу частину якої, як виявилося, скинув мій найкращий друг. Решту я доклала сама. А ще мені на зустріч пішов офіс Wacom і зробив знижку від себе. Я була на сьомому небі від щастя і часто згадую всіх цих людей, коли працюю. 

Надія Кушнір та її графічний планшет Cintiq

Ще я досить довго збирала на машину, відкладала, але все одно змушена була попросити родину допомогти. На момент покупки у мене була вже дуже велика потреба, адже Устима треба возити по лікарях, на таксі сильно не покатаєшся, а з коляскою в транспорті взагалі не варіант.

Машину я купила не нову i все одно дуже рада, незважаючи на наступні пару місяців дуже економного життя, щоб повіддавати назичене.

У Правекс Банку є пропозиція для тих, кому не терпиться здійснити свою мрію вже зараз, –Європейський персональний кредит.

Ви можете отримати до 1 млн грн на термін до п’яти років без застави за реальною процентною ставкою від 19,5 %. Це найвигідніші умови на ринку: середня ставка за такими кредитами в інших українських банках – 41,93 %. Можна інвестувати в покупку автомобіля, побудувати будинок, оплатити навчання дітей, відкрити бізнес – здійснити план, до якого ви давно прагнули. Головна умова Правекс Банку: ваш дохід повинен бути офіційним.

Заповніть заявку на сайті та назвіть мрію, на яку вам не вистачає грошей.

Більші гонорари – більші проблеми 

Я проілюструвала вже більше 60 книжок та намалювала більше 4000 Гусєй. У мене багато різних носіїв, і всюди ці гуси. Я вже ніколи не зможу їх порахувати чітко. 

Після 2016 року, з появою Гуся, стало легше писати людям. Коли пропонувала видавництвам свої роботи, вони вже знали, хто я. Але деякі навпаки відмовилися працювати зі мною саме через Гуся. Один видавець сказав, що «малювати бидло-картинки, щоб всі ржали, не означає бути ілюстратором».

Та все ж з появою Гуся почали з’являтися правильні знайомства, кращі замовлення і відповідно поважніше і адекватніше ставлення. Проте, у особистому житті все пішло на пси.

Як тільки Гусь став популярнішим, нізвідки набігли всякі колишні і нові незрозумілі чоловіки. Напевно, всім здавалося, що зі мною бути дуже вигідно. Згодом я одружилася, але мій шлюб не вдався. Тож від шлюбу у мене є хіба радість у вигляді прекрасного Устима.

Більші заробітки завжди тягнуть за собою більші видатки. Потрібно все контролювати, вести бухгалтерію, мати хороших юристів і ще купу всього. Тож це тільки здається, що стало краще. З не дуже то й великими грошима прийшли інші проблеми.

Я намагалася наймати помічників для ведення сторінки Гуся, але це дурна затія. Гусь – це про мене, це я. І відповідальність за сказане нести мені, тож не хочу нікого туди підпускати. Гусь – це не про комерцію, плани і статистику. Це про любов, душу і розуміння. 

Хотіла б змінити професію 

Я не схильна мріяти. Моє життя більше схоже на список справ, які я поступово вирішую і бігом хапаюся за наступні.

Моя мета на найближчі роки – вийти на міжнародний ринок, бо моя стилістика більше близька Європі, ніж Україні. Відкривати видавництво точно не планую. Водночас, я постійно хочу кинути ілюстрацію, але професія, яку я хотіла б опанувати, потребує більшого досвіду в інших сферах і старшого віку. Тому я багато вчусь, і можливо, зміню профіль з часом. 

Я б хотіла повноцінну сім’ю. Я віддаю сину все, що можу віддати, але розумію, що в якийсь момент цього може бути недостатньо. Для себе я вже нічого не хочу. Для сина хочу все і навіть більше.

Зараз я просто стараюся заробити дитині на хороший одяг, хороше харчування, хороший догляд, лікарів і таке інше. Скоро до цього всього доплюсується ще освіта. Це єдина велика і бажана не так мрія, як мета.

Мрії для того і є мріями, щоб не завжди здійснюватися. Але думаю, що якщо справді прагнути і не тільки хотіти, а й щось робити, то все буде. 

Фотографії Олександра Ласкіна